ПТСР — це посттравматичний стресовий розлад.

ПТСР є психічним розладом. Він може статися з будь-яким учасником випадку насилля. Це може бути як людина, яка стала свідком випадку, так і людина, яка постраждала через такий випадок особисто. Типовими ситуаціями, що можуть призвести до ПТСР, є автомобільні аварії, війни, тортури, зґвалтування, вбивства та пожежі.

Спільною рисою цих випадків є те, що вони мають такий насильницький характер, який змушує людину відчувати, що її життя в небезпеці. Деякі люди насправді потрапили в небезпечну для життя ситуацію, тоді як іншим лише здавалося, що їхньому життю загрожує небезпека. Характер отриманого досвіду як такий насправді не має значення. Важливим є те, як відчувалася небезпека та як на це відреагував мозок людини.

Важливою ознакою в людини, яка страждає на ПТСР, є постійний страх знову опинитися в травматичній ситуації. Тому вона робить усе можливе, щоб уникнути всього, що нагадує їй про травму.

Ще однією типовою особливістю є те, що хворий на ПТСР постійно «виходить з рівноваги», пригадуючи пережиту травму. Це спричиняє безліч думок і почуттів, які неможливо контролювати. Багато хворих на ПТСР легко дратуються й схильні до проявів надмірної тривоги або гніву. Однак це стосується не всіх. Можуть проявлятися й інші симптоми, як-от депресія й біль.

Симптоми можуть змусити хворих на ПТСР відчувати, що вони більше не в змозі себе контролювати.  Багато хто з хворих на ПТСР також виявляє, що вони дуже змінилися, як порівняти з тим, якими вони були раніше. Такі люди починають уважати, що більше не здатні на нормальне повсякденне життя, й ізолюють себе від суспільства. Ось чому важливо звернутися по професійну допомогу ― спочатку до власного лікаря. Допомога спеціаліста може полегшити симптоми ПТСР.

Деякі люди мають більший ризик розвитку ПТСР, ніж інші. Навіть якщо двоє друзів переживають однакову травму, ПТСР зовсім необов’язково розвинеться в них обох. Цьому немає простого пояснення.

Важливе значення мають характер, ступінь і тривалість травми. Але власна інтерпретація подій, вразливість і те, як конкретна людина справляється з травмою, також упливають на ризик розвитку ПТСР.

На те, наскільки вразливою є людина, впливають біологічні, психологічні та соціальні фактори. Що більше чутлива людина, то менша травма потрібна, щоб спричинити в неї ПТСР.  Насилля, знущання й важкі втрати, пережиті в дитинстві, можуть збільшити сприйнятливість. У дорослому житті наявність попереднього досвіду численних травматичних подій може зробити таку сприйнятливість ще більш значною.

Факти про ПТСР

• 20–50 % населення (залежно від країни проживання) переживає хоча б одну значну травму в певний момент свого життя. Але далеко не в усіх з них розвинеться ПТСР. 
  
  
• ПТСР може розвинутись у данських солдатів, які брали участь у військових діях. Близько 8 % чоловіків і 20 % жінок-солдатів страждають від ПТСР.
  
  
• Багато біженців, які приїжджають до Данії, мають психічні травми внаслідок війни, переслідувань або тортур.
  
  
• Люди, які працюють у певних секторах, наражаються на ризик розвитку ПТСР більшою мірою. До них належать соціальні працівники, поліцейські й пожежники.
  
  
• В особистому житті зґвалтування та домашнє насильство є найбільш поширеною причиною ПТСР.

Більшість людей реагує на травматичну подію — наприклад, тривогою, смутком або гнівом.  Це абсолютно нормальна реакція на складну ситуацію.

Якщо симптоми не зникнуть протягом місяця, є ризик розвитку ПТСР. Тому членам сім’ї, друзям і колегам важливо стежити за будь-якими змінами в поведінці. За потреби вони можуть втрутитися й організувати професійну допомогу.

Перші симптоми ПТСР зазвичай проявляються через 1–6 місяців після випадку насилля. Але ПТСР може розвинутися й за кілька років. Щоправда, його розвитку зазвичай передують відчуття тривоги та подібні симптоми. Приблизно в кожної третьої людини, у якої розвивається ПТСР, захворювання набуває хронічного характеру.

Щоб зрозуміти ПТСР, потрібно трохи знати про те, як працює мозок. У мозку виникають наші думки й почуття. Здатність мислити й розуміти речі є унікальною особливістю людини. Але той відділ мозку, який відповідає за почуття, є спільним для нас і для тварин. Він відомий під назвою рептильний мозок.

Рептильний мозок забезпечує наше виживання. Він повідомляє нас про те, що одна річ є нормальною, а інша — небезпечною.

Травматичний досвід характеризується відчуттям смертельної небезпеки й неможливістю бодай щось із цим зробити. Отже, вирішальне значення має не те, чи дійсно вашому життю щось загрожує, а те, як саме сприймається інцидент.

Загрози для вашого життя стосуються виживання. Тому сигнал тривоги надходить безпосередньо в наш рептильний мозок. Коли у вас є лише кілька секунд на дії, у вас немає часу на раціональні міркування. Сигнал тривоги вивільняє гормони стресу. Вони готують наше тіло, щоб воно мало можливість швидко бігти, якщо йому знадобиться тікати, або сильно вдарити, якщо йому доведеться битися з ворогом.

Ми, люди, раніше сильно залежали від цієї системи. Наші предки були мисливцями й мали полювати, щоб забезпечити виживання або боротись із загрозами, які могли їх знищити, що робить цю систему корисною, даючи можливість швидко активувати енергію.  Дикі тварини живуть цими інстинктами постійно. Тварини зазвичай вивільняють цю енергію через бійку або втечу, тобто за допомогою інтенсивної фізичної активності.

Якщо бійка або втеча неможливі, нервова система має третю стратегію виживання — вдавати мертвого. Тварина-жертва переходить у стан своєрідного паралічу, коли її тіло ціпеніє. Вироблення гормонів, яке є внутрішнім прискорювачем, триває, але гальмівний механізм стримує реакцію. Стримувана енергія випускається лише тоді, коли видно вихід, і тварина може втекти з додатковою силою.

Те, чи буде випадок насильства пережитий як травматичний, залежить від того, чи зможе людина вийти зі стану тривоги, який усе ще активовано в мозку. Що довше ви відчували загрозу вашому життю, то важчим завданням може виявитися подолання стану тривоги. Це тягне за собою більший ризик розвитку ПТСР.

Отож рептильний мозок може й надалі тримати травмовану людину в стані виживання. Такий стан не дає можливості визнати раціональні сигнали про те, що небезпечної ситуації більше немає. Внутрішня кнопка тривоги активується швидше, і в організмі накопичуються гормони стресу. Тривога може бути спричинена думкою, емоціями або спогадами про те, що сталося.

Перебування в стані постійної настороженості може виявитися вкрай виснажливим. Це ускладнює запам’ятовування й концентрацію. Тому виконання нормальних повсякденних справ може здаватися майже неможливим.

Такі речі, як складання списків покупок, проведення часу з друзями або перегляд фільму, можуть виявитися непосильними. Відбувається зміщення рівноваги, за якого минулі травматичні переживання здаються важливішими за теперішнє повсякденне життя.

Тому лікування ПТСР полягає насамперед у відновленні балансу, щоб у людини знову з’явилася можливість ідентифікувати себе з теперішньою реальністю й відчувати себе в ній безпечно.

ПТСР у різних людей проявляється по-різному. ПТСР упливає на емоції, тіло, спосіб мислення, поведінку й мотивацію людини. У деяких ПТСР має легку форму, такі люди відчувають незначний дискомфорт у своєму повсякденному житті.

В інших можуть виникати реакції, що проявляються у втраті працездатності, а також суїцидальні думки. Залежно від кількості, характеру й важкості симптомів, ПТСР класифікується як легкий, помірний або важкий. Симптоми ПТСР наведено нижче.

• Нав’язливі й раптові спогади
  Одним із найяскравіших симптомів ПТСР є те, що хворий на ПТСР мимоволі повертається назад у часі й повторно переживає травматичну подію. Це може траплятися раптово й практично без попередження. Наприклад, запах або звук, пов’язані з травмою, можуть подумки повернути людину до випадку насильства й повторно відтворювати події в мозку людини. 
  
  
• Проблеми з пам’яттю та концентрацією
  Деякі люди вважають, що їхня пам’ять і концентрація погіршуються — одна з причин полягає в тому, що вся їхня енергія зосереджена на «житті, смерті й виживанні». Постійне перебування в стані пильності до звуків та інших речей, які можуть спровокувати повернення травми, є вкрай виснажливим. Ви забуваєте про важливі повсякденні справи, не можете пригадати, кому призначили зустрічі, і стикаєтеся з труднощами, коли намагаєтеся щось планувати.
  
  
• Проблеми зі сном і нічні кошмари
  Хворі на ПТСР можуть мати труднощі з засинанням, часто прокидаються серед ночі або прокидаються дуже рано. Багато хто прокидається сповненим бентежними думками. Їм також сняться кошмари, часто декілька разів на ніч. Незалежно від того, скільки часу вони сплять, вони почуваються втомленими й мають поганий настрій.
  
  
• Депресія
  Депресія часто супроводжується почуттям провини й сорому. Самооцінка знижується, щодо себе виникають погані думки. У багатьох хворих на ПТСР розвивається помірна депресія. Інші люди страждають сильніше. Депресія може посилити схильність до ізоляції, що ще більше ускладнює боротьбу з хворобою. Також часто наявні суїцидальні думки.
  
  
• Настороженість й уникання
  Багато хто відчуває тривогу. Тривога може варіюватися від легко провокованої тривоги до постійної сильної тривоги. Хворі на ПТСР можуть здригатися від найменшого звуку. Тому їхній поріг толерантності до шуму та звуку є дуже низьким. Такі люди можуть легко дратуватися.
  
  
• Зміни особистості
  Багато хто з початком розладу спостерігає зміни у своїй особистості. Це може проявлятися в спалахах гніву, роздратуванні або тривозі, які хворий на ПТСР не в змозі контролювати. Іншим людям така поведінка може здаватися безпричинною й неадекватною, що ускладнює перебування хворого на ПТСР серед інших людей. Хворі на ПТСР можуть втратити бажання робити те, що їм подобалося раніше. Це супроводжується відсутністю лібідо.
  
  
• Дисоціативні порушення й галюцинації
  Дисоціативні порушення — це відчуття нереальності. Наприклад, дехто може відчувати нереальність власного тіла. Інші перебувають у трансі, раптово приходячи до тями в невідомому місці й не розуміючи, як туди потрапили. Вони також можуть відчувати галюцинації, під час яких чують голоси людей, які брали участь у травматичній події. В інших спостерігається часткова або повна втрата пам’яті щодо травматичної події. Такі люди робили все можливе, щоб не думати про подію, і тепер втратили здатність згадати її. Але попри те, що вони тимчасово ігнорували її, тривога й надалі лишається з ними.
  
  
• Фізичні симптоми
  Часто наявні значні фізичні симптоми, які буває важко діагностувати та які відповідно потребують проведення численних обстежень власним лікарем хворого на ПТСР і, можливо, іншими спеціалістами.  Травматичний стан і довготривале відчуття тривоги створюють навантаження на організм і можуть мати далекосяжні наслідки. Частими симптомами є посилене серцебиття, біль у грудях, утруднене ковтання, проблеми зі шлунком і біль у тілі. Є також підвищений ризик розвитку діабету, високого кров’яного тиску й артриту.
  
  
• Проблеми зловживання
  Досить часто трапляються зловживання психоактивними речовинами, особливо алкоголем або заспокійливими препаратами. Це ускладнює лікування, оскільки зменшує здатність вирішувати проблеми. Зловживання психоактивними речовинами також офіційно визнане як шкідливе для здоров’я.

ПТСР буває важко діагностувати. Причина в тому, що багато людей з ПТСР звертаються до свого лікаря з іншими скаргами, наприклад на відчуття тривоги, зменшення працездатності, посилене серцебиття, болі в животі й інші фізичні симптоми.  

Причину цих симптомів неможливо безпосередньо пояснити й відразу пов’язати з травматичними подіями. Особливо це стосується тих травматичних подій, які відбулися багато років тому. Щоб поставити діагноз, психологічне напруження, якому піддалася людина, також повинно було мати небезпечний для життя характер.

У регіоні Центральної Данії є одна спеціалізована клініка з лікування ПТСР — клініка з лікування ПТСР і тривожних розладів у м. Орхус. Клініка також має відділення в м. Хернінг. Клініка в м. Орхус лікує людей, у яких розвинувся ПТСР через сексуальне насильство й жорстке поводження.

ПТСР ― це складний діагноз. Від захворювання потерпають емоційне життя, тіло, думки й поведінка людини. Для досягнення найкращого ефекту від лікування потрібна участь фахівців з різних дисциплін.

Деякі медичні фахівці, з якими ви зустрінетеся під час лікування:

• лікарі-спеціалісти;
• психологи;
• фізіотерапевти;
• медсестри;
• інструктори;
• культурологи / перекладачі.

Діагноз визначається на підставі поглиблених консультацій, спеціальних опитувань і фізикальної діагностики. Фізикальна діагностика передбачає аналізи крові, сканування тощо. Під час опитування виявляються й оцінюються ваші симптоми, ступінь їхньої важкості й тривалість.

Також визначається, чи були у вас раніше фізичні або психологічні травми. Вас також запитають, чи є у вас інші психічні розлади. Це може бути тривожний стан, депресія, нав’язливі думки або нав’язливі дії. Близькі родичі часто можуть надати важливу інформацію щодо вашого стану.

На жаль, легкого рішення немає, як немає єдиного спеціального типу терапії, який кожен міг би виокремити й сказати: «Ось те, що спрацює».

Тому ретельна діагностика важлива для того, аби мати можливість почати правильне лікування. Метою лікування є:

• пом’якшення ваших психологічних і фізичних симптомів, а також покращення якості життя;
• створення хорошої основи для майбутньої підтримки з боку вашого власного лікаря, лікаря-спеціаліста й соціальних служб.
  
  

Програма лікування
Курс лікування в клініках регіону зазвичай починається з попередньої консультації, завданням якої є оцінити, чи є у вас ПТСР.  Визначаються характер і важкість ваших симптомів. Потім ми готуємо курс лікування, розроблений саме для вас.

Курс лікування може бути поєднанням декількох підходів, які часто передбачають:

• консультації;
• навчання;
• психотерапевтичне лікування;
• медикаментозне лікування;
• фізіотерапію;
• соціальні консультації;
• методичну допомогу для самонавчання.

Під час лікування біженців й інших людей різного етнічного походження також зосереджуються на культурних аспектах, які потребують особливої уваги. Спеціалізований курс лікування зазвичай триває 4–6 місяців з 1–2 сеансами на тиждень.

Вам і вашим рідним буде запропоновано навчання з відповідних аспектів ПТСР. Важливо знати про хворобу якомога більше. Це дає можливість боротись із симптомами, керувати ними й за можливості зменшити ризик рецидиву.

Є багато різновидів психотерапії.  Когнітивна терапія та терапія тривалого впливу виявились особливо ефективними під час лікування ПТСР.

Когнітивна терапія зосереджена на ваших думках, почуттях і поведінці. Психолог допоможе вам визначити, що саме створює негативні моделі мислення й поведінки. Разом ви будете систематично намагатися докладати зусиль і змінювати їх, зокрема за допомогою невеликих домашніх завдань.  Такі вправи допоможуть вам спробувати інші способи мислення й дій. 

Під час терапії тривалого впливу ви вчитеся протистояти своїм травматичним спогадам за контрольованих умов. Унаслідок умисного створення для вас численних загрозливих ситуацій, уявних чи реальних, ваша тривога зменшується й ви поступово відновлюєте відчуття покращеного контролю. Це сформує у вас більш реалістичний погляд на травму й дасть вам можливість відповідно скорегувати свою реакцію.

Фізіотерапевт застосовує фізичний підхід до лікування ПТСР. Добре дослідженим, задокументованим методом лікування для полегшення напруги й болю є базова терапія усвідомлення тіла (Basic Body Awareness Therapy, B-BAT).

B-BAT спрямована на те, аби гармонізувати ваші тіло й душу. Це допоможе вам стати більш упевненим у собі.

Лікування передбачає:

• дихальні техніки;
• вправи на рівновагу;
• релаксацію; 
• масаж.

Вправи B-BAT виконуються лежачи, сидячи й стоячи. Вони є адаптованими до ваших потреб. Навчившись розпізнавати сигнали вашого тіла, ви зможете краще визначати власні обмеження й потреби. Вам буде легше стримуватися, зберігати концентрацію на поточному моменті й діяти усвідомлено. Це зменшує стрес, тривогу й збудження.

Для лікування ПТСР часто потрібні медикаменти. Антидепресанти й заспокійливі засоби спрямовані на усунення деяких різновидів хімічного дисбалансу в мозку.

Одним з ефектів застосування медикаментів є нормалізація рівня гормону стресу кортизолу. Лікарські препарати також здатні збалансувати рівень серотоніну й норадреналіну — нейромедіаторів головного мозку. Вони відіграють важливу роль у процесах концентрації уваги, запам’ятовування, виникнення станів тривоги й депресії. Нормальний рівень цих речовин також важливий для відновлення вашого щоденного ритму.

Для визначення ефективності медикаментозного лікування може знадобитися до 4–6 тижнів. Іноді потрібно збільшити дозу або спробувати новий тип препарату, якщо бажаного ефекту не досягнуто або якщо ви відчуваєте неприємні побічні ефекти.

Є ризик повернення симптомів ПТСР пізніше протягом вашого життя. Тому важливою є профілактика рецидивів. Профілактика є частиною лікування, яке проводить спеціаліст, але є певні речі, які ви можете зробити самі, аби мінімізувати симптоми.

Усвідомлюйте фактори тиску й перших тривожних ознак

Важливим є детальне обговорення вашого травматичного досвіду. Це дасть вам можливість залишити його в минулому. Також так ви зможете спробувати уникнути подібних складних ситуацій або навчитися поводитися в них в інший спосіб. 

Якщо ви в змозі виявити перші ознаки симптомів, які проявляються, це дасть вам можливість вчасно звернутися по допомогу. Ранні ознаки ПТСР можуть полягати в тому, що у вас починаються напади тривоги, що вам стає важко запам’ятовувати певні речі або ж ви помічаєте зміни у своїй особистості. Ви можете отримати допомогу щодо розпізнавання перших тривожних ознак, ситуацій, які провокують розлади, і корисних стратегій, проконсультувавшись з лікарем, медсестрою або психологом.

Залучіть членів своєї сім’ї

Ваша сім’я відіграє визначальну роль у профілактичних заходах. Члени сім’ї можуть брати участь у консультаціях під час вашого лікування. Вони можуть отримувати відомості про хворобу, її перебіг і лікування. Вони також отримують корисні настанови щодо того, як найкраще діяти на різних етапах курсу лікування. 

Ваша сім’я може надати важливу інформацію. Вони часто першими помічають початкові зміни в поведінці. Якщо починають проявлятися нові симптоми ПТСР, вони зможуть підтримати вас, реагуючи в належний спосіб і допомагаючи вам звернутися по допомогу. 

Лікарські препарати

Ліки можуть допомогти знизити ризик рецидиву. Зазвичай у пацієнта виникає думка припинити приймання ліків, щойно йому знову стає краще. Однак важливо дотримуватись інструкцій свого лікаря як щодо дози, так і щодо тривалості лікування. Якщо ви відчуваєте будь-які неприємні побічні ефекти, потрібно знайти вирішення проблеми, проконсультувавшись із лікарем. 

Лікування зазвичай рекомендовано продовжувати принаймні від шести місяців до року після зникнення симптомів. Рекомендації щодо тривалості лікування значною мірою залежать від важкості захворювання. Деякі хворі на ПТСР потребують медичної допомоги протягом декількох років. Інколи лікування потрібне протягом усього життя.

Використання знайомств і зв’язків

• Шукайте підтримки серед людей, з якими ви відчуваєте себе в безпеці. Відчуття безпеки має важливе значення для одужання.
  
  
• Не соромтеся сказати їм про свої потреби, якщо вам потрібна практична допомога або просто хтось, з ким можна виговоритися.
  
  
• Розкажіть їм про те, що сталося, щойно будете готові це зробити. Самостійно боротися з негативними думками й кошмарами ― це неприємно.
  
  
• Не переймайтеся через те, що можете стати для когось тягарем, і не бійтеся говорити речі, які можуть засмутити інших.
  
  
• Не стримуйтеся, якщо все ще погано почуваєтесь. За найгіршого сценарію на вас можуть чекати хронічні наслідки. Проаналізуйте свою ситуацію за місяць: якщо ваш стан не змінився на краще, потрібно звернутися по допомогу.

Зверніться по допомогу до спеціаліста

• Скористайтеся допомогою спеціаліста, яка вам доступна. Наприклад, консультація психолога може допомогти вам розібратись у ваших численних розсіяних думках. Багато хто після цього відчуває покращення.
  
  
• Дотримуйтеся призначеного вам медикаментозного лікування. Не припиняйте приймати ліки, попередньо не обговоривши це зі своїм лікарем.
  
  
• Навчіться розпізнавати розлад. Ваш лікар і психолог допоможуть пояснити ваші симптоми й нададуть інструменти для боротьби з ними.
  
  

Визнайте, що ви переживаєте важкі часи

• Дозвольте собі зазнати невдачі. Усі роблять помилки.
  
  
• Змиріться зі своєю реакцією на ситуацію. Вам може здаватися, що ви втратили контроль над своїм життям. Ваші почуття можуть бути сильнішими за будь-що, що ви відчували раніше. Ваше тіло може реагувати болем, дискомфортом і збудженням.
  
  
• Не вимагайте від себе неможливого й не переймайтеся. Певний час вам буде бракувати енергії. Знайдіть місця й заняття, які можуть створити у вас відчуття душевного спокою. Робіть перерви в повсякденних справах і відпочивайте.
  
  
• Вам потрібно зосередитися на проблемах з увагою й пам’яттю. Пишіть нотатки, використовуйте свій щоденник, планшет, iPad або мобільний телефон і розповідайте іншим людям про свої труднощі.
• Повільно повертайтеся до повсякденних справ. Виконання невеликих практичних завдань може створити у вас відчуття можливості повернення до нормального життя.

Намагайтеся дотримуватися здорового способу життя

• Робіть фізичні вправи й займайтесь іншою діяльністю, яка вам цікава. Це допоможе не концентруватися на негативних думках, а також зменшити стрес і дискомфорт.
  
  
• Уникайте речовин, які спричиняють відчуття ейфорії, й алкоголю у значній кількості. Це може зашкодити ефективності вашого лікування й збільшить ризик появи більшої кількості симптомів.
  
  
• Забезпечте достатній час сну й здорове харчування.

Перебування поруч з людиною, яка страждає на ПТСР, може виявитися непростим випробуванням. Часто дуже важко спостерігати за стражданнями того, кого ви любите. Смуток, розпач і тривога є типовою реакцією членів сім’ї. Вони хочуть підтримати хвору людину, але водночас їм доводиться піклуватися про власне повсякденне життя. Зрештою вони можуть почуватися втомленими й виснаженими.

Що ви, як член сім’ї, можете зробити особисто для себе?

Якщо ви хочете підтримати когось, хто страждає на ПТСР, вам також потрібно подбати про свої власні потреби. Тобто вам потрібно, наскільки це можливо, жити звично. Ви повинні визнати, що у вас не завжди буде енергія, щоб надавати допомогу. Жодна людина не може постійно перебувати поряд із хворим, зберігаючи позитивне ставлення й готовність допомогти.

Іноді вам може знадобитися зробити коротку або довшу перерву. Буде добре, якщо ви зможете розділити відповідальність з іншими родичами, аби все не залежало лише від вас. Крім контакту з терапевтами, для вас може виявитися корисним відвідування асоціацій пацієнтів й опікунів.

Якщо ви відчуваєте емоційне перевантаження або у вас розвиваються симптоми депресії, вам слід звернутися по допомогу до власного лікаря. У деяких випадках ви можете отримати направлення до практикуючого психолога, вартість послуг якого покриє медичне страхування. Родичі військовослужбовців можуть звернутися по допомогу до Данського ветеранського центру.

Чим ви можете допомогти

• Дайте зрозуміти, що ви готові допомогти й що особа, яка страждає на ПТСР, не є для вас тягарем. 
  
  
• Будьте терплячими. Іноді людина може поводитися відсторонено й зневажливо. Це не означає, що ваша допомога не потрібна.
  
  
• Не змушуйте хворого на ПТСР говорити про травматичні події, якщо він або вона цього не хоче.
  
  
• Знайдіть час, щоб вислухати хворого, якщо є якісь ознаки того, що він або вона готові поговорити про те, що сталося. Переконайтеся, що ви можете поговорити так, щоб вам ніхто не заважав.
  Навчіться слухати. Особі, яка страждає на ПТСР, можливо, знадобиться розповісти свою історію багато разів. Це частина процесу зцілення.
  
  
• Нехай вас не зупиняє страх перед тим, що хворий на ПТСР може почати плакати. Плач ― це абсолютно природньо, він є механізмом вивільнення почуттів.
  
  
• Не приховуйте своїх почуттів лише через те, що ви нібито повинні бути сильним. Немає нічого страшного в тому, щоб показати, що ситуація впливає й на вас.
  
  
• Уникайте таких фраз, як «Усе обійдеться» і «Життя триває».
  
  
• Допомагайте хворому на ПТСР запам’ятовувати важливу інформацію та структурувати його (її) повсякденне життя. Подбайте про щоденні домашні справи. Вони можуть здаватися заважкими й неважливими для хворого на ПТСР.
  
  
• Якщо в сім’ї є діти, ви можете дуже допомогти, якщо зможете попіклуватися про них.
  
  
• Запропонуйте допомогти зв’язатися з лікарем, психологом і соціальними службами.
  Шукайте інформацію про ПТСР, дізнайтеся про розлад, ключові симптоми та варіанти лікування.